1. Словник української мови у 20 томах

скалічілий

СКАЛІЧІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до скалічі́ти;

// у знач. прикм.

[Володимир:] – Самота, крайня вбогість, холод, а на випадок недуги неминуча смерть і яка смерть? Смерть скалічілої собаки, яку ловець не встиг добити в лісі (Юліан Опільський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скалічілий — скалічі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скалічілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до скалічіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скалічілий — СКАЛІЧІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скалічі́ти. Словник української мови в 11 томах