скандальчик
СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч.
Зменш. до сканда́л.
Моя супруга поводитися зі служницями не вміє, і вони кидають нас дуже часто, іноді й зі скандальчиками (Г. Хоткевич);
Радіючи скандальчикові, він навіть зупинивсь і сперсь на ковіньку, щоб вигідніш було дивитися на безплатний спектакль (А. Кримський);
Біля входу, як годиться, сварки, непорозуміння й дрібненькі скандальчики: нема місць, театр може вмістити тільки 800 душ (Б. Антоненко-Давидович).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скандальчик — сканда́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- скандальчик — -а, ч. Зменш. до скандал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скандальчик — СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до сканда́л. Радіючи скандальчикові, він навіть зупинивсь і сперсь на ковіньку, щоб вигідніш було дивитися на безплатний спектакль (Крим., Вибр., 1965, 351). Словник української мови в 11 томах