скандальчик
СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до сканда́л.
Радіючи скандальчикові, він навіть зупинивсь і сперсь на ковіньку, щоб вигідніш було дивитися на безплатний спектакль (Крим., Вибр., 1965, 351).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скандальчик — сканда́льчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- скандальчик — -а, ч. Зменш. до скандал. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скандальчик — СКАНДА́ЛЬЧИК, а, ч. Зменш. до сканда́л. Моя супруга поводитися зі служницями не вміє, і вони кидають нас дуже часто, іноді й зі скандальчиками (Г. Словник української мови у 20 томах