скапувати
СКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКА́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. Стікати краплями або повільно.
На колючках будяків тремтіли хисткі краплини, іноді скапуючи (Є. Гуцало);
З мокрих дерев рідко скапує не струшена з ночі вода (В. Бабляк);
* Образно. З воском скапували останні хвилини Маринчиного життя (Я. Качура);
// Танути зверху, з країв, укриваючись патьоками, струмочками розтопленої речовини; обпливати.
Свічка скапує і гасне (М. М. Тарновський).
2. що, рідко. Вкривати краплями яку-небудь поверхню.
Скапати лист сльозами;
* Образно. Поникала [Калина], як скошена квітка, сльозами життя своє скапувала (Марко Черемшина).
◇ (1) Бода́й (щоб) ти (він, вона́ і т. ін.) ска́пав, як віск, лайл. – уживається, як прокляття і виражає побажання лиха, всього недоброго.
[Баба Олена:] Знову цей сатана, бодай ти скапав, як віск! Знову уста мені замурує... (Я. Галан);
(2) [Ні́би (мов, немо́в і т. ін.)] ска́пувати сві́чкою – худнути, марніти; танути.
– Та вже й сам бачиш, як я знемогла в силі й з кожним днем ніби скапую свічкою... (П. Козланюк);
(3) Ска́пувати кро́в'ю – дуже піклуватися про кого-небудь; переживати за когось, побиватися за кимсь.
Боявся наш батько панського хліба. Не так уже за себе, – за нас, за дітей, кров'ю скапував (П. Козланюк);
(4) Як (мов, ні́би і т. ін.) ска́пувати сві́чкою – худнути, марніти від переживань, хвороби.
– Ти вже й сам бачиш, як я знемогла в силі й з кожним днем ніби скапую свічкою (П. Козланюк);
Немо́в сві́чка ска́пує.
А той, хто дружби зрікся безоглядно І задивився на багатство власне, Над своїм “скарбом” ниє безпорадно, – Немов та свічка скапує і гасне (М. Ю. Тарновський).
Значення в інших словниках
- скапувати — ска́пувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скапувати — див. падати Словник синонімів Вусика
- скапувати — -ую, -уєш, недок., скапати, -аю, -аєш, док. 1》 неперех. Стікати краплями або повільно. || Танути зверху, з країв, укриваючись патьоками, струмочками розтопленої речовини; обпливати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скапувати — ска́пувати кро́в’ю. Дуже піклуватися про кого-небудь; переживати за когось, побиватися за кимсь. Боявся наш батько панського хліба. Не так уже за себе, — за нас, за дітей, кров’ю скапував (П. Козланюк). як (мов, ні́би і т. ін.) ска́пувати сві́чкою. Фразеологічний словник української мови
- скапувати — КРА́ПАТИ (падати, литися краплями), КРАПОТІ́ТИ підсил., КА́ПАТИ, КАПОТІ́ТИ підсил., КА́НУТИ розм.; СКРА́ПУВАТИ, СКА́ПУВАТИ (з чогось); НАКРАПА́ТИ (рідкими краплями). ЛЯ́ПАТИ, ЛЯПОТІ́ТИ підсил. (перев. видаючи певний звук); ЦЯ́ПАТИ діал., ЦЯПОТІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
- скапувати — СКА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., СКА́ПАТИ, аю, аєш, док. 1. неперех. Стікати краплями або повільно. На колючках будяків тремтіли хисткі краплини, іноді скапуючи (Гуц., Скупана.., 1965, 21); З мокрих дерев рідко скапує не струшена з ночі вода (Бабляк, Вишн. Словник української мови в 11 томах
- скапувати — Скапувати, -пую, -єш сов. в. скапати, -паю, -єш, гл. Скатываться, скатиться по каплѣ, вытекать, вытечь по каплѣ. Усе додолу (сльози) скапують та й скапують. Рудч. Ск. І. 138. Бодай ти очі скапали. Kolb. І. 21. Як я що винен, най перед вашими очима як віск скапаю. Фр. Пр. 176. Словник української мови Грінченка