скарбона
СКАРБО́НА, и, ж.
1. рел.-церк. Скринька, в яку віруючі кидають гроші на потреби церкви.
Два злодії в опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають (С. Руданський);
[Юда:] Я ж ні шага не мав. Се правда, я глядів у них скарбони, – бо я вважався більш “від сього світа”, ніж тії чисті душі (Леся Українка);
// заст. Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін.
2. перен., рідко. Те саме, що скарб 3.
– Руки, Докійко, руки – то все наше багатство, то наше добро, то наша скарбона! (О. Кобилянська).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скарбона — Скарбо́на: — каса [23] — каса, скринька для грошей [6] — кварта або скринька для збирання пожертв у церкві [44-1] — скарбниця [1,X] — скринька для грошей [52;51] — церковна скринька... Словник з творів Івана Франка
- скарбона — -и, ж. 1》 церк. Скринька, в яку віруючі кидають гроші на потреби церкви. || заст. Скринька, шкатулка для зберігання коштовностей, грошей і т. ін. 2》 перен., рідко. Те саме, що скарб 3). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скарбона — СКАРБО́НА, и, ж. 1. церк. Скринька, в яку віруючі кидають гроші на потреби церкви. Два злодії в опівночі Костьол обкрадають; Обшарили всі скарбони, Святих обдирають (Рудан., Тв., 1956, 135); [Юда:] Я ж ні шага не мав. Словник української мови в 11 томах
- скарбона — Скарбона, -ни ж. = скарбівня 2. Кидали дари свої в скарбону заможні. Єв. Л. XXI. 1. Словник української мови Грінченка