скарбонка
СКАРБО́НКА, рідко СКАРБО́НЬКА, и, ж.
Зменш. до скарбо́на 1.
Ксьондз, нема що казати, голосники мав добрі, гуцулія [гуцули] теж гула з охотою, хоч і невлад, а багачі кидали до скарбонки цілими левами (Г. Хоткевич);
Довірливі люди валом валили на Маковея до кринички, і цілий день подзвонювали церковні скарбоньки, приймаючи мужицьке срібло і мідь (М. Стельмах);
Надумав [чоловік] швидко Скарбоньку справить просту, дерев'яну, І в неї класти дороге каміння (І. Франко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скарбонка — Скарбо́нка. Скарбничка Наш учитель спровадив до каси желізні скарбонки з вертгаймівским ключем. Скарбону брали собі діти додому і складали туди свої сотики. А ключі були в касі (Товариш, 1908, 150) // пол. skarbona, skarbonka — скарбничка (дерев’яна чи глиняна). Українська літературна мова на Буковині
- скарбонка — рідко скарбонька, -и, ж. Зменш. до скарбона 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скарбонка — скарбо́нка 1. скарбничка (ст) 2. вульг. жіночий статевий орган (ст)|| = кацамонія Лексикон львівський: поважно і на жарт
- скарбонка — СКАРБО́НКА, рідко СКАРБО́НЬКА, и, ж. Зменш. до скарбо́на 1. Ксьондз, нема що казати, голосники мав добрі, гуцулія [гуцули] теж гула з охотою, хоч і невлад, а багачі кидали до скарбонки цілими левами (Хотк. Словник української мови в 11 томах