скарн
СКАРН, у, ч.
Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається з силікатів кальцію, магнію та заліза.
Вапнякові прошарки у вапняково-лужних гнейсах представлені вапняковими роговиками і скарнами (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скарн — скарн іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- скарн — -у, ч. Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скарн — (швед. skarn) метаморфічна гірська порода, що складається переважно з гранату, піроксену та деяких інших вапняково-залізистих силікатів. З С. пов’язані родовища залізних, мідних та поліметалевих руд. Словник іншомовних слів Мельничука
- скарн — СКАРН, у, ч. Гірська порода, що утворюється під дією розтопленої магми або гарячих водних розчинів на вапняки, доломіти й мергелі і складається з силікатів кальцію, магнію та заліза. Словник української мови в 11 томах