1. Словник української мови у 20 томах

скарлючитися

СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм.

Зігнутися, зіщулитися.

Захирів старий, згорбився, скарлючився... та й умер (Панас Мирний);

– Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (З. Тулуб);

// Неприродно викривитися (про руки, пальці і т. ін.).

Очі в нього запалали, пальці якось скарлючилися (Панас Мирний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарлючитися — скарлю́читися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. скарлючитися — -чуся, -чишся, док., розм. Зігнутися, зіщулитися. || Неприродно викривитися (про руки, пальці і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скарлючитися — ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл. Словник синонімів української мови
  4. скарлючитися — СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Зігнутися, зіщулитися. Захирів старий, згорбився, скарлючився… та й умер (Мирний, II, 1954, 95); — Ось вона, неволя татарська!... Словник української мови в 11 томах
  5. скарлючитися — Скарлю́читися, -чуся, -чишся гл. Согнуться, скорчиться. Зігнута постать удвоє перегнулась, скарлючилась. Мир. Пов. II. 111. Словник української мови Грінченка