скарлючитися
ЗІГНУ́ТИСЯ (про людину або частини її тіла — стати зігнутим), ЗІБГА́ТИСЯ, ЗОБГА́ТИСЯ рідше, СКУ́ЛИТИСЯ, СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ розм., СКО́РЧИТИСЯ розм., СКОЦЮ́РБИТИСЯ розм., СКОЦЮ́БИТИСЯ рідше, СКРЮ́ЧИТИСЯ розм., СКОРО́БИТИСЯ розм.; ЗГОРНУ́ТИСЯ із сл. бубликом, калачиком, клубочком (прийняти зігнуту позу, підтягнувши ноги). — Недок.: згина́тися, гну́тися, ску́люватися, скарлю́чуватися, ско́рчуватися, скоцю́рблюватися, скрю́чуватися, згорта́тися. Ішли (женці) в поле до схід сонця, спотикаючись, роздирали кулаками невиспані очі, згинались од холоду (С. Васильченко); — Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (З. Тулуб); Старий скорчився від морозу (І. Франко); — Я скоцюрблююсь утроє і маю, мабуть, зовсім нікчемний вигляд (П. Колесник); Селянин аж скрючився від надмірної напруги, натискаючи на чепіги (В. Минко); Нині Маковейчикові не до пісень. Він сидить, згорнувшись бубликом, над апаратом (О. Гончар). — Пор. загну́тися, 1. щу́литися.
Значення в інших словниках
- скарлючитися — скарлю́читися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- скарлючитися — -чуся, -чишся, док., розм. Зігнутися, зіщулитися. || Неприродно викривитися (про руки, пальці і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скарлючитися — СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Зігнутися, зіщулитися. Захирів старий, згорбився, скарлючився... та й умер (Панас Мирний); – Ось вона, неволя татарська! День і ніч у кайданах спи, працюй, їж і пий скарлючившись, прикутий до лави (З. Словник української мови у 20 томах
- скарлючитися — СКАРЛЮ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док., розм. Зігнутися, зіщулитися. Захирів старий, згорбився, скарлючився… та й умер (Мирний, II, 1954, 95); — Ось вона, неволя татарська!... Словник української мови в 11 томах
- скарлючитися — Скарлю́читися, -чуся, -чишся гл. Согнуться, скорчиться. Зігнута постать удвоє перегнулась, скарлючилась. Мир. Пов. II. 111. Словник української мови Грінченка