1. Словник української мови у 20 томах

скарлючити

СКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм.

1. Сильно зігнути, скорчити;

// Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.).

2. безос. Звести судомою; зсудомити.

До Василя Максимовича підходила вона [медсестра] разів із десять .. То трохи заспокоювалась дівчина: нічого немовби загрозливого. То холодом обсипало всю: а що, як Черемашка знову скарлючить? (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарлючити — скарлю́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. скарлючити — -чу, -чиш, док., перех., розм. 1》 Сильно зігнути, скорчити. || Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.). 2》 безос. Звести судомою; зсудомити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скарлючити — КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Словник синонімів української мови
  4. скарлючити — Скарлю́чити, -лю́чу, -чиш, -чать; скарлю́ч, -лю́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скарлючити — СКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. 1. Сильно зігнути, скорчити; // Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.). 2. безос. Звести судомою; зсудомити. До Василя Максимовича підходила вона [медсестра] разів із десять.. Словник української мови в 11 томах