скарлючити
скарлю́чити
-чу, -чиш, док., перех., розм.
1》 Сильно зігнути, скорчити.
|| Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.).
2》 безос. Звести судомою; зсудомити.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скарлючити — скарлю́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- скарлючити — СКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., кого, що, розм. 1. Сильно зігнути, скорчити; // Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.). 2. безос. Звести судомою; зсудомити. До Василя Максимовича підходила вона [медсестра] разів із десять .. Словник української мови у 20 томах
- скарлючити — КО́РЧИТИ (викликати корчі, зводити судомою), СУДО́МИТИ, КАРЛЮ́ЧИТИ розм. — Док.: ско́рчити, поко́рчити, зсудо́мити, посудо́мити, скарлю́чити, покрути́ти, позмика́ти розм. (Генрікова:) Мого ж (чоловіка) на тім тижні знов напала слабість. Словник синонімів української мови
- скарлючити — Скарлю́чити, -лю́чу, -чиш, -чать; скарлю́ч, -лю́чте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скарлючити — СКАРЛЮ́ЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. 1. Сильно зігнути, скорчити; // Неприродно викривити (руки, пальці і т. ін.). 2. безос. Звести судомою; зсудомити. До Василя Максимовича підходила вона [медсестра] разів із десять.. Словник української мови в 11 томах