скарлючений
СКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. розм. Дієпр. пас. до скарлю́чити 1.
На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (О. Донченко).
2. у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений.
Його погляд упав на скарлючену постать Таранушки (А. Хижняк);
// Який неприродно викривився (про руки, пальці і т. ін.).
На одну ногу крива [Солоха] і правої скарлюченої руки до рота не піднесе (Г. Квітка-Основ'яненко);
Вже видно було, як хижо витяг [сокіл] вперед свій кривавий дзьоб та гострі скарлючені кігті (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скарлючений — скарлю́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- скарлючений — див. кривий; скручений Словник синонімів Вусика
- скарлючений — -а, -е. 1》 розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до скарлючити 1). 2》 у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений. || Який неприродно викривився (про руки, пальці і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скарлючений — Скарлю́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скарлючений — СКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. розм. Дієпр. пас. мин. ч. до скарлю́чити 1. На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (Донч., III, 1956, 234). 2. у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений. Словник української мови в 11 томах