скарлючений

скарлю́чений

-а, -е.

1》 розм. Дієприкм. пас. мин. ч. до скарлючити 1).

2》 у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений.

|| Який неприродно викривився (про руки, пальці і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скарлючений — скарлю́чений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скарлючений — див. кривий; скручений Словник синонімів Вусика
  3. скарлючений — СКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. розм. Дієпр. пас. до скарлю́чити 1. На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (О. Донченко). 2. у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений. Його погляд упав на скарлючену постать Таранушки (А. Словник української мови у 20 томах
  4. скарлючений — Скарлю́чений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. скарлючений — СКАРЛЮ́ЧЕНИЙ, а, е. 1. розм. Дієпр. пас. мин. ч. до скарлю́чити 1. На скелях росли низенькі корячкуваті сосни, скарлючені бурями (Донч., III, 1956, 234). 2. у знач. прикм. Який зігнувся, зіщулився; скорчений. Словник української мови в 11 томах