скелище

СКЕ́ЛИЩЕ, а, с.

Збільш. до ске́ля;

// Скеляста місцевість.

Поспитала вітру мати, де посмів він пропадати: чи у скелищі сидів, чи трусив плоди садів, чи на морі бунтував (М. Рудь).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скелище — СКЕ́ЛИЩЕ, а, с. Збільш. до ске́ля; // Скеляста місцевість. Поспитала вітру мати, де посмів він пропадати: чи у скелищі сидів, чи трусив плоди садів, чи на морі бунтував (Рудь, Дон. зорі, 1958, 18). Словник української мови в 11 томах
  2. скелище — ске́лище іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. скелище — -а, с. Збільш. до скеля. || Скеляста місцевість. Великий тлумачний словник сучасної мови