скипати
СКИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. скипля́ть; док.
1. Доходити до стану кипіння; закипати (у 1 знач.).
Вже почала вода скипати (М. Стельмах);
Жовтогарячі паростки вогню жадібно лизали закурений казанок, де скипала чорба (З. Тулуб);
– Молоко скипіло, неси (Л. Яновська);
[Бабуся:] Скипів чайок. А гості ваші де ж? (Л. Дмитерко);
Чайник скипів, подорожні попили чаю з сухарями і рушили (В. Гжицький);
* У порівн. Круг неї гори курились од мричі, наче скипіли гірські потоки і запарували (М. Коцюбинський).
2. чим і без дод., перен. Дуже пінитися, бушувати (про море, ріку, хвилю і т. ін.); закипати (у 2 знач.).
Синя хвиля скипала молоком біля їх ніг, а відтак танула і шипіла на піску (М. Коцюбинський);
Внизу темніла прірва, на дні якої скипала дніпрова вода (С. Голованівський);
Брів [Кирило] серед жита і дивився.., як скипало молоде жито синім шумовинням колосся, як било хвилями у чорний ліс (М. Коцюбинський).
3. перен. Дуже збуджуватися, дратуватися; закипати (у 4 знач.).
– Плювати на цю сільську філософію! – скипає Кульницький (М. Стельмах);
[Селім:] Він звелів повісити невинного чоловіка, а я сказав слово в оборону, і от він розгнівався, аж скипів (В. Самійленко);
[Річард (скипів, але погамував себе):] Такої мови не чувано в сій хаті досі (Леся Українка);
– Ви не тямите, що ви кажете .. – скипів раптом Василь Маркович (О. Довженко);
Митька одразу помітив Васю, став проти вікна й показав йому язика. Вася скипів і ледве втримався, щоб не вискочити на вулицю (Г. Епік);
// чим. Пройматися, охоплюватися яким-небудь почуттям.
Вона вся скипала лихою радістю (М. Коцюбинський);
Боярин відкланявся і пішов, а Дмитрій скипів гнівом (А. Хижняк);
Окуниха так і приросла від несподіванки до лави, потім скипіла багатирською злістю і гонором (М. Стельмах).
4. перен. Наростати з великою силою (про почуття); закипати (у 5 знач.).
Горленко відчував, як обурення скипає йому в грудях і ось-ось прорветься (З. Тулуб);
“Ні, це вже занадто!” – і у восковій душі отця Вікентія скипає обурення (М. Стельмах).
5. тільки док., розм. Покипівши, досягти готовності (про страву, напій тощо); зваритися.
Поки скипіло варення, вона виїла його таки чимало (І. Нечуй-Левицький);
// Опинившись у чому-небудь киплячому (у воді, смолі і т. ін.), загинути, вмерти.
– Йому вже нікому було й пожалітися: батько у винниці в казані скипів, – упав якось у казан (Панас Мирний).
6. тільки док., рідко. Щільно з'єднатися, зліпитися; прикипіти.
* У порівн. Два обличчя, одне ніжне, випещене, друге Настине – засмажене, мужицьке, стулилось одно з одним, як скипіли (С. Васильченко).
Значення в інших словниках
- скипати — (голова): ломити, боліти [IV] Словник з творів Івана Франка
- скипати — скипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- скипати — -аю, -аєш, недок., скипіти, -плю, -пиш, мн. скиплять; док. 1》 чим і без додатка, перен.Дуже пінитися, бушувати (про море, ріку, хвилю і т. ін.); закипати (у 2 знач.). 2》 перен. Дуже збуджуватися, дратуватися; закипати (у 4 знач.). || чим. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скипати — (гнівом) див. сердитися, (молоко) вурдитися, звурджуватися, звурдитися, позвурджуватися, ґлегати, зіглягувати, зіглягати, позіглягувати, (кров) зціплюватися, зціпитися, позціплюватися Словник чужослів Павло Штепа
- скипати — Скипа́ти, -па́ю, -па́єш; скипі́ти, скиплю́, -пи́ш, -пля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скипати — СКИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СКИПІ́ТИ, плю́, пи́ш; мн. скипля́ть; док. 1. Доходити до стану кипіння; закипати (у 1 знач.). Вже почала вода скипати (Стельмах, V, 1963, 53); Жовтогарячі паростки вогню жадібно лизали закурений казанок... Словник української мови в 11 томах
- скипати — Скипа́ти, -па́ю, -єш гл. = скіпати. ЕЗ. V. 57. Словник української мови Грінченка