складчина
СКЛА́ДЧИНА, и, ж.
Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також все, зібране таким чином.
Аби тільки субота, то вже повна хата наб'ється послухати, як гратимуть [музики]; слухають-слухають та й іноді і складчина почнеться (А. Свидницький);
– Давайте складчину зробимо, – повеселішав Охрім. – Ваше сало, а мій хліб (Григорій Тютюнник).
(1) У (в) скла́дчину – разом, спільно; на спільні кошти.
[Юрко:] Поки що прикупили ми у складчину з Павлом до батьківських наділів ще сім (М. Кропивницький);
Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- складчина — скла́дчина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- складчина — -и, ж. Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також усе, зібране таким чином. У (в) складчину — разом, спільно; на спільні кошти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- складчина — (дарунків) збірка Словник чужослів Павло Штепа
- складчина — СКЛА́ДЧИНА, и, ж. Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також все, зібране таким чином. Аби тільки субота, то вже повна хата наб’ється послухати, як гратимуть [музики]... Словник української мови в 11 томах