складчина

СКЛА́ДЧИНА, и, ж. Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також все, зібране таким чином.

Аби тільки субота, то вже повна хата наб’ється послухати, як гратимуть [музики]; слухають-слухають та й іноді і складчина почнеться (Свидн., Люборацькі, 1955, 156);

— Давайте складчину зробимо, — повеселішав Охрім. — Ваше сало, а мій хліб (Тют., Вир, 1964, 288).

У (в) скла́дчину — разом, спільно; на спільні кошти.

[Юрко:] Поки що прикупили ми у складчину з Павлом до батьківських наділів ще сім (Кроп., III, 1959, 217);

Строкарі дістають свої копійки, в складчину беруть горілку (Стельмах, І, 1962, 195).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. складчина — СКЛА́ДЧИНА, и, ж. Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також все, зібране таким чином. Аби тільки субота, то вже повна хата наб'ється послухати, як гратимуть [музики]; слухають-слухають та й іноді і складчина почнеться (А. Словник української мови у 20 томах
  2. складчина — скла́дчина іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  3. складчина — (дарунків) збірка Словник чужослів Павло Штепа
  4. складчина — -и, ж. Внесення грошей, продуктів і т. ін. на яку-небудь спільну справу, а також усе, зібране таким чином. У (в) складчину — разом, спільно; на спільні кошти. Великий тлумачний словник сучасної мови