склеплений

СКЛЕ́ПЛЕНИЙ¹, а, е, рідко.

Те саме, що склепі́нчастий.

Тісна, подовгаста кімната зі склепленою стелею тонула в півсумерку [напівтемряві] (І. Франко).

СКЛЕ́ПЛЕНИЙ², а, е.

Дієпр. пас. до склепи́ти.

У міцно склеплених устах і твердому підборідді відчувалась сила, з якою важко було боротись (П. Панч);

Страшна була та постать осиротілої матері, а ще страшніше було дивитися на її рівні, тонкі, міцно склеплені уста (Л. Яновська);

// у знач. прикм.

Ще не розплющивши очей, крізь склеплені повіки, Варвара відчула, як в очі їй входить яскраве тепле світло (Л. Первомайський).