склеплений

СКЛЕ́ПЛЕНИЙ¹, а, е, рідко. Те саме, що склепі́нчастий.

Тісна, подовгаста кімната зі склепленою стелею тонула в півсумерку [напівтемряві] (Фр., VI, 1951, 323).

СКЛЕ́ПЛЕНИЙ², а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до склепи́ти.

У міцно склеплених устах і твердому підборідді відчувалась сила, з якою важко було боротись (Панч, Гомон. Україна, 1954, 149);

Страшна була та постать осиротілої матері, а ще страшніше було дивитися на її рівні, тонкі, міцно склеплені уста (Л. Янов., І, 1959, 396);

// У знач. прикм.

Ще не розплющивши очей, крізь склеплені повіки, Варвара відчула, як в очі їй входить яскраве тепле світло (Перв., Дикий мед, 1963, 13).