скляниця
СКЛЯНИ́ЦЯ, і, ж.
1. розм. Те саме, що скля́нка¹.
Був-то раз собі п'яниця: Все пропий, що тільки мав. Чи то піст був, чи м'ясниця, Все один закон тримав: Чарка .. чи скляниця – Пив (І. Франко);
Лише взимку, холодної години, зігрівав [Мартин Прокопович] іноді тіло якоюсь скляницею того зілля (О. Копиленко).
2. діал. Невелика скляна фляга.
Коли дід убрався в Іванову одежу, витяг собі скляницю з водицею і покропився – й нараз помолодшав (з казки).
3. Те саме, що склі́вка.
Гусінь тополевої скляниці завдає шкоди деяким видам тополі, особливо молодим деревцям (з наук.-попул. літ.);
Яблунева скляниця;
Порічкова скляниця.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скляниця — скляни́ця іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- скляниця — -і, ж. 1》 розм. Те саме, що склянка I. 2》 діал. Невелика скляна фляга. 3》 ент. Те саме, що склівка. Яблунева скляниця. Порічкова скляниця. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скляниця — СКЛЯНИ́ЦЯ, і, ж. 1. розм. Те саме, що скля́нка¹. Був-то раз собі п’яниця: Все пропий, що тільки мав. Чи то піст був, чи м’ясниця, Все один закон тримав: Чарка.. чи скляниця — Пив (Фр. Словник української мови в 11 томах
- скляниця — Скляниця, -ці ж. Стаканъ. Тоді крівю наповнились блюда і скляниці. Чуб. І. 173. Пішла до пивниці, взяла дві скляниці, в одну наточила солодкого меду. Гол. І. 81. Словник української мови Грінченка