скомандувати
СКОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, док.
Вимовити слова команди; дати команду.
Аж ось затуркотів барабан; москалі скомандували в лаву строїтись (Панас Мирний);
Скомандувавши: “Вперед!”, Красношапка орлом вилітає на бруствер (Остап Вишня);
– Гранатами! – скомандував Сагайда бійцям, що стояли навпроти вікон. – Покажіть їм Русь! (О. Гончар);
// Дати розпорядження зробити що-небудь (перев. владним тоном).
– Кучер, запрягай! – скомандувала дівчинка, та так грізно, що Пріська не втерпіла, щоб не засміятися (Л. Яновська);
Катерина рішуче підвелась, взяла корзину і скомандувала, щоб Валерій брав чемодан (О. Копиленко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скомандувати — скома́ндувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- скомандувати — -ую, -уєш, док. Вимовити слова команди, дати команду. || Дати розпорядження зробити що-небудь (перев. владним тоном). Великий тлумачний словник сучасної мови
- скомандувати — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- скомандувати — Скома́ндувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скомандувати — СКОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, док. Вимовити слова команди; дати команду. Аж ось затуркотів барабан; москалі скомандували в лаву строїтись (Мирний, І, 1949, 216); Скомандувавши: «Вперед!», Красношапка орлом вилітає на бруствер (Вишня, І, 1956, 310); — Гранатами!... Словник української мови в 11 томах
- скомандувати — Скомандувати, -дую, -єш гл. Скомандовать. Я скомандую, щоб річка перейшла через вас. Рудч. Ск. II. 186. Словник української мови Грінченка