1. Словник української мови в 11 томах

скомандувати

СКОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, док. Вимовити слова команди; дати команду.

Аж ось затуркотів барабан; москалі скомандували в лаву строїтись (Мирний, І, 1949, 216);

Скомандувавши: «Вперед!», Красношапка орлом вилітає на бруствер (Вишня, І, 1956, 310);

— Гранатами! — скомандував Сагайда бійцям, що стояли навпроти вікон. — Покажіть їм Русь! (Гончар, III, 1959, 144);

// Дати розпорядження зробити що-небудь (перев. владним тоном).

— Кучер, запрягай! — скомандувала дівчинка, та так грізно, що Пріська не втерпіла, щоб не засміятися (Л. Янов., І, 1959, 287);

Катерина рішуче підвелась, взяла корзину і скомандувала, щоб Валерій брав чемодан (Коп., Земля.., 1957, 43).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скомандувати — скома́ндувати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. скомандувати — -ую, -уєш, док. Вимовити слова команди, дати команду. || Дати розпорядження зробити що-небудь (перев. владним тоном). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скомандувати — СКОМА́НДУВАТИ, ую, уєш, док. Вимовити слова команди; дати команду. Аж ось затуркотів барабан; москалі скомандували в лаву строїтись (Панас Мирний); Скомандувавши: “Вперед!”, Красношапка орлом вилітає на бруствер (Остап Вишня); – Гранатами!... Словник української мови у 20 томах
  4. скомандувати — НАКАЗА́ТИ (віддати наказ, дати розпорядження що-небудь зробити), ВЕЛІ́ТИ, ЗВЕЛІ́ТИ, ПОВЕЛІ́ТИ книжн., ПРИКАЗА́ТИ заст.; РОЗПОРЯДИ́ТИСЯ (у менш категоричній формі, перев. усно й окремим особам); СКОМА́НДУВАТИ розм. (коротко й владно); ЗАГАДА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  5. скомандувати — Скома́ндувати, -дую, -дуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скомандувати — Скомандувати, -дую, -єш гл. Скомандовать. Я скомандую, щоб річка перейшла через вас. Рудч. Ск. II. 186. Словник української мови Грінченка