1. Словник української мови у 20 томах

сконфужений

СКОНФУ́ЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до сконфу́зити.

Старенька зразу чула себе якоюсь сконфуженою тими непривичними [незвичними] для неї об'явами [виявами] чемності і співчуття (І. Франко).

2. у знач. прикм. Який відчуває незручність, збентеження; зніяковілий.

Мати, заклопотана і сконфужена, доливає горщик водою, бубонить щось (С. Васильченко);

Сконфужений і злий Куліш став незабаром прощатись (О. Ільченко);

// Який виражає незручність, збентеження, зніяковілість.

Сконфужений голос.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сконфужений — сконфу́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. сконфужений — див. засоромшений Словник синонімів Вусика
  3. сконфужений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до сконфузити. 2》 у знач. прикм. Який відчуває незручність, збентеження, зніяковілий. || Який виражає незручність, збентеження, зніяковілість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сконфужений — ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф. Словник синонімів української мови
  5. сконфужений — СКОНФУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до сконфу́зити. Старенька зразу чула себе якоюсь сконфуженою тими непривичними [незвичними] для неї об’явами [виявами] чемності і співчуття (Фр., II, 1950, 301). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах