1. Словник синонімів української мови

сконфужений

ЗБЕНТЕ́ЖЕНИЙ (який відчуває збентеження), ЗНІЯКОВІ́ЛИЙ, НІ́Я́КОВИЙ, ЗНІ́ЧЕНИЙ, СКОНФУ́ЖЕНИЙ розм., ЗМІ́ШАНИЙ рідко; ШОКО́ВАНИЙ. Місячними ночами збентежений до краю йшов (Юрко) далеко у поле, де над дорогою самотньо кривавіла горбата горобина (Ф. Малицький); Анна, спершись ліктями на стіл, листає якусь книгу.. Спиняюсь за два кроки від неї — нерішучий, зніяковілий (П. Колесник); Вся вона, мов зоряна розмова, мов пахучий вітер у траві, я ж такий сумний і ніяковий (В. Сосюра); До краю змішаний і засоромлений, Калинович сів у темнім куті.. і тільки збоку дивився на цю дівчину (І. Франко). — Пор. 1. збенте́ження, збенте́житися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. сконфужений — сконфу́жений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. сконфужений — див. засоромшений Словник синонімів Вусика
  3. сконфужений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до сконфузити. 2》 у знач. прикм. Який відчуває незручність, збентеження, зніяковілий. || Який виражає незручність, збентеження, зніяковілість. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. сконфужений — СКОНФУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до сконфу́зити. Старенька зразу чула себе якоюсь сконфуженою тими непривичними [незвичними] для неї об'явами [виявами] чемності і співчуття (І. Франко). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  5. сконфужений — СКОНФУ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до сконфу́зити. Старенька зразу чула себе якоюсь сконфуженою тими непривичними [незвичними] для неї об’явами [виявами] чемності і співчуття (Фр., II, 1950, 301). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах