скора

СКОРА́, и́, ж., заст.

Невичинена шкура звіра.

Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (П. Загребельний).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скора — -и, ж., заст. Невичинена шкура звіра. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скора — Шкіра, шкура Словник застарілих та маловживаних слів
  3. скора — СКОРА́, и́, ж., заст. Невичинена шкура звіра. Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (Загреб., Диво, 1968, 109). Словник української мови в 11 томах