скора
СКОРА́, и́, ж., заст.
Невичинена шкура звіра.
Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скора — -и, ж., заст. Невичинена шкура звіра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скора — Шкіра, шкура Словник застарілих та маловживаних слів
- скора — СКОРА́, и́, ж., заст. Невичинена шкура звіра. Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (Загреб., Диво, 1968, 109). Словник української мови в 11 томах