скора
СКОРА́, и́, ж., заст. Невичинена шкура звіра.
Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (Загреб., Диво, 1968, 109).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скора — -и, ж., заст. Невичинена шкура звіра. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скора — СКОРА́, и́, ж., заст. Невичинена шкура звіра. Запахи скори й меду [на торжку], заморські пахощі й запаморочливий дух свіжої смаженини (П. Загребельний). Словник української мови у 20 томах
- скора — Шкіра, шкура Словник застарілих та маловживаних слів