скорб
СКОРБ, і, ж., уроч. Те саме, що скорбо́та 1, 2.
В важкі хвилини скорбі та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі (Крим., Вибр., 1965, 29);
Йому тільки й залишається посміхнутись крізь скорб і запропонувати недужій бідарських ліків, ліків його батьків, дідів. — Може, тобі водички? (Стельмах, І, 1962, 162).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скорб — скорб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- скорб — див. печаль, згризота, ностальгія, тоска, хандра Словник чужослів Павло Штепа
- скорб — СКОРБ, і, ж., уроч. Те саме, що скорбо́та 1, 2. В важкі хвилини скорбі та недуг Я тихо йшов, куди гляділи очі (А. Кримський); Йому тільки й залишається посміхнутись крізь скорб і запропонувати недужій бідарських ліків, ліків його батьків, дідів. – Може, тобі водички? (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
- скорб — СУМ (невеселий, важкий настрій, почуття глибокого жалю, спричинені невдачею, горем і т. ін.), СМУ́ТОК, ЖУРБА́, ПЕЧА́ЛЬ, ТУ́ГА, ЖАЛЬ, ЖА́ЛОЩІ, НУДЬГА, НУДО́ТА, МЕЛАНХО́ЛІЯ, ІПОХО́НДРІЯ книжн., ЗАЖУ́РА поет., СУХО́ТА фольк., ЖУРБО́ТА розм., МІНО́Р розм. Словник синонімів української мови