скорбний
СКО́РБНИЙ, а, е. Те саме, що скорбо́тний.
Скорбна дружина стоїть коло печі (Ю. Янов., IV, 1959, 142);
Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями, із скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (Головко, II, 1957, 319);
На світанку мають прибути драгуни.. По хатах засвітилися скорбні свічечки, заплакало жіноцтво й діти, а селяни почали, немов перед смертю, одягати свіжі сорочки (Стельмах, І, 1962, 636);
Ждучи тебе, я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю (Шевч., II, 1963, 279);
Він тут упав, свинцем пробитий в груди, до скорбних трав приникнувши чолом (Гонч., Вибр., 1959, 290).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скорбний — ско́рбний прикметник Орфографічний словник української мови
- скорбний — -а, -е. Те саме, що скорботний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скорбний — див. печальний, меланхолік, гіпохондрик, песиміст Словник чужослів Павло Штепа
- скорбний — СКО́РБНИЙ, а, е. Те саме, що скорбо́тний. Скорбна дружина стоїть коло печі (Ю. Яновський); Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями, із скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (А. Словник української мови у 20 томах
- скорбний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
- скорбний — Ско́рбний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скорбний — Скорбний, -а, -е Скорбный. І думу скорбную мою твоїй душі передаю. Шевч. Словник української мови Грінченка