1. Словник української мови у 20 томах

скорбний

СКО́РБНИЙ, а, е.

Те саме, що скорбо́тний.

Скорбна дружина стоїть коло печі (Ю. Яновський);

Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями, із скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (А. Головко);

На світанку мають прибути драгуни .. По хатах засвітилися скорбні свічечки, заплакало жіноцтво й діти, а селяни почали, немов перед смертю, одягати свіжі сорочки (М. Стельмах);

Ждучи тебе, я тихо плачу І думу скорбную мою Твоїй душі передаю (Т. Шевченко);

Він тут упав, свинцем пробитий в груди, до скорбних трав приникнувши чолом (І. Гончаренко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорбний — ско́рбний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скорбний — -а, -е. Те саме, що скорботний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скорбний — див. печальний, меланхолік, гіпохондрик, песиміст Словник чужослів Павло Штепа
  4. скорбний — СУМНИ́Й (який відчуває сум; який виражає або навіває сум), СМУТНИ́Й, ЗАСМУ́ЧЕНИЙ, НЕВЕСЕ́ЛИЙ, СУМОВИ́ТИЙ, ЖУРЛИ́ВИЙ, ЖУРНИ́Й, ПЕЧА́ЛЬНИЙ, БЕЗРА́ДІСНИЙ, БЕЗВІДРА́ДНИЙ, НЕРА́ДІСНИЙ, ЗАЖУ́РЕНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЙНИЙ, МЕЛАНХОЛІ́ЧНИЙ рідше, СКОРБО́ТНИЙ... Словник синонімів української мови
  5. скорбний — Ско́рбний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. скорбний — СКО́РБНИЙ, а, е. Те саме, що скорбо́тний. Скорбна дружина стоїть коло печі (Ю. Янов., IV, 1959, 142); Виходили люди з хати: насуплені чоловіки, парубки з суворими лицями, із скорбними обличчями баби, молодиці, дівчата (Головко, II, 1957, 319)... Словник української мови в 11 томах
  7. скорбний — Скорбний, -а, -е Скорбный. І думу скорбную мою твоїй душі передаю. Шевч. Словник української мови Грінченка