скорений

СКО́РЕНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до скори́ти.

На Україну все сунула й сунула трьохсоттисячна армія окупантів. Проте Україна не була і не могла бути скореною (С. Скляренко);

Він в бою, З своїми вірними братами, За рідну Грецію свою Поліг, не скорений катами (М. Нагнибіда);

Для Бальзака в ці хвилини скрипка, скорена рукою старого кріпака, відновлювала давнє і незабутнє (Н. Рибак);

Густав так і не знає досі, де вона живе. Він перестав допитуватися, скорений дівочою ласкою (А. Хижняк);

// у знач. прикм.

Фашистські загарбники побачили на окупованій території України не покірних і скорених рабів, а .. грізних месників (з публіц. літ.);

– Ми свято віримо в те, що скорений атом повинен давати людям щастя (Н. Рибак).