скорений

СКО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до скори́ти.

На Україну все сунула й сунула трьохсоттисячна армія окупантів. Проте Україна не була і не могла бути скореною (Скл., Легенд. начдив, 1957, 25);

Він в бою, З своїми вірними братами, За рідну Грецію свою Поліг, не скорений катами (Нагн., Зустрічі.., 1955, 59);

Для Бальзака в ці хвилини скрипка, скорена рукою старого кріпака, відновлювала давнє і незабутнє (Рибак, Помилка.., 1956, 125);

Густав так і не знає досі, де вона живе. Він перестав допитуватися, скорений дівочою ласкою (Хижняк, Килимок, 1961, 89);

// У знач. прикм.

Фашистські загарбники побачили на окупованій території України не покірних і скорених рабів, а.. грізних месників (Ком. Укр., 10, 1964, 44);

— Ми [радянські вчені] свято віримо в те, що скорений атом повинен давати людям щастя (Рибак, Час.., 1960, 223).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скорений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до скорити. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скорений — СКО́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до скори́ти. На Україну все сунула й сунула трьохсоттисячна армія окупантів. Проте Україна не була і не могла бути скореною (С. Словник української мови у 20 томах
  3. скорений — ско́рений дієприкметник Орфографічний словник української мови