скотар
СКОТА́Р, я́, ч.
1. перев. мн. Ті, що займаються розведенням скоту.
Скотарі мали собі од вітру .. халабуди, .. вони кошами прозивались; їх ставили на колеса, щоб легше було перевозить на друге місце (О. Стороженко);
Лівобережні племена кочових або напівкочових скотарів рушили на Правобережжя, перетворюючи ниви в пасовища (з навч. літ.).
2. Робітник, що доглядає, вирощує скот.
З темної лісової гущавини на той [трембіти] звук відкликається інший, різкий голос – то ріг скотаря (І. Франко);
Серафима вважалась на Дослідному старшим скотарем тваринницької ферми (П. Дорошко);
Оплата праці скотарів розроблена так, щоб стимулювати їх до кращого догляду, одержання вищих приростів (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скотар — скота́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- скотар — див. ПАСТУХ. Словник синонімів Караванського
- скотар — див. пастух Словник синонімів Вусика
- скотар — -я, ч. 1》 перев. мн. Ті, що займаються розведенням скоту. 2》 Робітник, що доглядає, вирощує скот. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скотар — Худоб'яр, маржиняр Словник чужослів Павло Штепа
- скотар — Скота́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скотар — СКОТА́Р, я́, ч. 1. перев. мн. Ті, що займаються розведенням скоту. Скотарі мали собі од вітру.. халабуди,.. вони кошами прозивались; їх ставили на колеса, щоб легше було перевозить на друге місце (Стор. Словник української мови в 11 томах