скрадатися

СКРАДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СКРА́СТИСЯ, а́дуся, а́дешся, док.

1. Непомітно крадучись, наближатися, підходити до кого-, чого-небудь.

Починає дівчина казати, Що брат один [чернець] – ім'я його не зна – Скрадався ніччю до її вікна (І. Франко);

З наготованою гранатою в руці сержант почав скрадатися межи камінням в той бік, де зрідка зривалися скупі кулеметні черги (О. Гончар);

Пізно вночі до лісу скрадались дві постаті (В. Гжицький);

Він приглянувся пильніше і побачив, що попід осокою вузенькою чорною смужечкою скрадається лис (Ю. Мушкетик);

– Я сиділа, вінок плела; а він скрався, – та й злякав... (Панас Мирний);

За дві-три години, до сходу місяця, перший цеп бійців непомітно скрався майже до привокзальної колії (Ю. Смолич);

Коли солдат пішов із двору, вона [собака] знову скралася до дверей (П. Панч);

// рідко. Те саме, що хова́тися¹.

Скрадаючись у пшеницях, прямує на схід виснажений, обдертий чоловік (П. Загребельний);

Як Василеві хотілося скрастись і підпалити ту баню, як увійшли вони [Мотря і Йосипенчиха] в неї (Панас Мирний);

// перен. Непомітно надходити, наближатися (про явища природи, які-небудь події і т. ін.).

Полем скрадалася тепла весняна ніч (Ю. Збанацький);

Здогадується [Роман], що краще залишити хлопця самого, бо вже, певне, десь скрадається до нього перше кохання (М. Стельмах).

2. тільки недок. Ставати, робитися менш помітним, виразним, очевидним.

– Відстань скрадається, коли дивишся вниз (І. Багмут);

Вулиці лежали нарядні, блискучі, під снігом скрадалися всі руїни і згарища, завдані окупацією (О. Гуреїв).