скрадливий

СКРА́ДЛИВИЙ, а, е.

1. Який пестощами, догоджанням здатний, уміє увійти в довір'я; улесливий.

Не все спокійне ще під Шипкою І в Плевнах трудових. Там [у Болгарії 1933 року] тінь обличчя шкідникового, Скрадливий зрадник там, Але життя не вбито нового, Клянусь новим життям! (М. Рильський);

// Власт. такій людині (про голос, характер і т. ін.).

Говорив він тихим, скрадливим голосом (В. Козаченко);

// Розрахований на те, щоб викликати прихильність, довір'я до себе.

Мати гадає, що ця новина прикро вразила його, і своєю скрадливою відповіддю хоче применшити її гостроту... (Я. Гримайло);

В зелених очах князя світилася скрадлива ласкавість (Я. Качура).

2. Ледве чутний; з намаганням бути тихим, не чутним (про стукіт, кроки, шерех і т. ін.).

Почувся стукіт у двері, обережний і скрадливий, Сагайдак обернувся (С. Добровольський);

Людмила Забойська допитливо глянула на двері, за якими чулися скрадливі кроки, і стишила голос (П. Панч);

Усенкова почула за ворітьми скрадливий шерех (Я. Гримайло);

// Непомітний; з намаганням бути непомітним; потайний.

За сніданком Зіна знехотя клювала виделкою, кидала скрадливі погляди на лобатого студента в червоній тенісці (Ю. Мушкетик).