1. Словник української мови у 20 томах

скраю

СКРА́Ю, присл.

1. На межі чого-небудь, на кінці чогось, на початку або на кінці ряду.

Іван скинув весла у перший скраю човен (М. Коцюбинський);

Безрідні стоять скраю, дивляться смутно на чуже горе, та й своє в серці ворушиться (Леся Українка);

Я сиділа скраю од дверей (Панас Мирний);

Запарили [наймички] собі квашу й поставили горщик скраю на печі (І. Нечуй-Левицький);

На вільному ослоні скраю сів [Давид] (А. Головко).

2. у знач. прийм., з род. в. Уживається при вказівці на розміщення кого-, чого-небудь на межі або на кінці чогось.

Це було колгоспне подвір'я. Воно стояло скраю мальовничого села (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скраю — скра́ю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. скраю — СКРАЮ – З КРАЮ Скраю, присл. На межі, на кінці чогось, на початку ряду; в знач. прийм. А на хуторі я знаю Хату бідну, Хату скраю (Т.Шевченко); Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах (Н.Забіла); Іван скинув весла у перший скраю човен (М. Літературне слововживання
  3. скраю — пр., на краю, на кінці; (чого) ЯК ПРИЙ. край; скраєчку. Словник синонімів Караванського
  4. скраю — присл. 1》 На межі чого-небудь, на кінці чогось, на початку або на кінці ряду. 2》 у знач. прикм., з род. в. Указує на розміщення кого-, чого-небудь на межі або на кінці чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скраю — ха́та скра́ю. 1. чия. Хто-небудь через власну байдужість не бажає втручатися у щось, бути причетним до чогось; кого-небудь щось не стосується. Знає (Безбородько) про петицію, підписував її, а тут удає навіть, що нічого не знає і його хата скраю (М. Фразеологічний словник української мови
  6. скраю — Скра́ю, присл.; з кра́ю чого, імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скраю — СКРА́Ю, присл. 1. На межі чого-небудь, на кінці чогось, на початку або на кінці ряду. Іван скинув весла у перший скраю човен (Коцюб., І, 1955, 385); Безрідні стоять скраю, дивляться смутно на чуже горе, та й своє в серці ворушиться (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. скраю — Скраю нар. Скраю. Моя хата скраю, я нічого не знаю. посл. Словник української мови Грінченка