1. Літературне слововживання

скраю

СКРАЮ – З КРАЮ

Скраю, присл. На межі, на кінці чогось, на початку ряду; в знач. прийм. А на хуторі я знаю Хату бідну, Хату скраю (Т.Шевченко); Стаю я скраю в перший ряд в струнких і рівних лавах (Н.Забіла); Іван скинув весла у перший скраю човен (М.Коцюбинський); Я живу не скраю, А з якогось боку. Як мала крижина, Мій балкон високий (Г.Чубач).

З краю, ім. з прийм. Треба укладатись, треба хапатись, щоб вихопитись з краю, бо я тут не встою із військом (І.Нечуй-Левицький); [Русалка Польова:] Глянь, моя сестро, ще хвиля гуляє з краю до краю (Леся Українка); – Не з кінця починати будеш, а з краю (А. Головко).

Джерело: Словник-довідник з українського літературного слововживання на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скраю — скра́ю прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. скраю — пр., на краю, на кінці; (чого) ЯК ПРИЙ. край; скраєчку. Словник синонімів Караванського
  3. скраю — присл. 1》 На межі чого-небудь, на кінці чогось, на початку або на кінці ряду. 2》 у знач. прикм., з род. в. Указує на розміщення кого-, чого-небудь на межі або на кінці чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. скраю — СКРА́Ю, присл. 1. На межі чого-небудь, на кінці чогось, на початку або на кінці ряду. Іван скинув весла у перший скраю човен (М. Коцюбинський); Безрідні стоять скраю, дивляться смутно на чуже горе, та й своє в серці ворушиться (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  5. скраю — ха́та скра́ю. 1. чия. Хто-небудь через власну байдужість не бажає втручатися у щось, бути причетним до чогось; кого-небудь щось не стосується. Знає (Безбородько) про петицію, підписував її, а тут удає навіть, що нічого не знає і його хата скраю (М. Фразеологічний словник української мови
  6. скраю — Скра́ю, присл.; з кра́ю чого, імен. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. скраю — СКРА́Ю, присл. 1. На межі чого-небудь, на кінці чогось, на початку або на кінці ряду. Іван скинув весла у перший скраю човен (Коцюб., І, 1955, 385); Безрідні стоять скраю, дивляться смутно на чуже горе, та й своє в серці ворушиться (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах
  8. скраю — Скраю нар. Скраю. Моя хата скраю, я нічого не знаю. посл. Словник української мови Грінченка