скребачка

СКРЕБА́ЧКА, и, ж.

1. Знаряддя у вигляді гострої лопатки для зшкрібання чого-небудь.

Прибирання з верстата дрібної стружки і пилу виконується за допомогою щітки, скребачки або ганчірки (з навч. літ.);

Скребачками і садовими щітками очищають дерева від лишаїв, моху і відмерлої кори (з наук.-попул. літ.);

// Лопата на довгому держалні для зчищання льоду, бруду і т. ін.

Словами криги не зрубаєш. Треба брати в руки ломи, скребачки, лопати і негайно очистити від льоду вулиці і тротуари (з газ.).

2. Великий ківш з гострим краєм для зачерпування ґрунту або яких-небудь сипких матеріалів.

Транспортер підхоплює дерев'яними скребачками гній і виносить його за межі приміщення (з газ.).

3. Пристрій в конвеєрах, що пересуває насипний вантаж.

Контурна скребачка.

4. Металева пластинка, прикріплена біля входу у приміщення для зчищання бруду з взуття.

Перед входом у курник роблять скребачки для очищення взуття від бруду (з навч. літ.).

5. архл., рідко. Те саме, що скребло́ 1.

Відколюючи від кремінного куска гострі трикутні пластини, людина навчилася виготовляти кам'яні гостронаконечники та скребачки (з навч. літ.).