скресати

СКРЕСА́ТИ¹, а́є, недок., СКРЕ́СНУТИ, не, док.

Звільнятися від криги (про річки, озера і т. ін.).

Цілий день вітер гуде надворі; надвечір скресає річка (М. Коцюбинський);

Першими скресають великі ріки, за ними – менші й аж потім – річечки (Ю. Мушкетик);

Скресли блакитні озерця (Л. Дмитерко);

// Ламатися й починати рухатися (про лід).

В березні замети осідають, Скресає лід, вода реве із яру (І. Вирган);

Біля моста гуркоче лід, скресає на Сулі (І. Гончаренко).

СКРЕСА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., СКРЕ́СНУТИ, ну, неш, док., рідко.

Те саме, що воскреса́ти.

Діяння героїв, увійшовши у свідомість мас, відроджуються, як живі: вони, скресаючи щомить, рушійною силою стають, збуджують нас на боротьбу (П. Тичина).

СКРЕСА́ТИ³, а́є, недок.

Те саме, що спала́хувати.

По небу повзли густі, олов'яно-сірі хмари, часто скресали блискавки, і слідом за ними гриміло (Я. Гримайло);

// Те саме, що блища́ти.

Сині насторожені очі, коли жартує [хлопець], скресають лукавими іскорками (Я. Гримайло).

◇ (1) Скреса́ти о́чі – те саме, що Креса́ти / кресону́ти очи́ма (див. креса́ти).

На нього люто дивилася Соломія, його давив тяжким, наче залізним поглядом старий Княжевич, на ньому скресав свої очі, повні кипучої злоби, молодий Ігор (В. Кучер).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скресати — скреса́ти 1 дієслово недоконаного виду звільнятися від криги скреса́ти 2 дієслово недоконаного виду воскресати рідко скреса́ти 3 дієслово недоконаного виду спалахувати Орфографічний словник української мови
  2. скресати — I -ає, недок., скреснути, -не, док. Звільнятися від криги (про річки, озера і т. ін.). || Ламатися й починати рухатися (про лід). II -аю, -аєш, недок., скреснути, -ну, -неш, док., рідко. Те саме, що воскресати. III -ає, недок. Те саме, що спалахувати. || Те саме, що блищати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скресати — СКРЕСА́ТИ¹, а́є, недок., СКРЕ́СНУТИ, не, док. Звільнятися від криги (про річки, озера і т. ін.). Цілий день вітер гуде надворі; надвечір скресає річка (Коцюб., II, 1955, 259); Першими скресають великі ріки, за ними — менші й аж потім — річечки (Мушк. Словник української мови в 11 томах