скресати

СКРЕСА́ТИ¹, а́є, недок., СКРЕ́СНУТИ, не, док. Звільнятися від криги (про річки, озера і т. ін.).

Цілий день вітер гуде надворі; надвечір скресає річка (Коцюб., II, 1955, 259);

Першими скресають великі ріки, за ними — менші й аж потім — річечки (Мушк., День.., 1967, 29);

Скресли блакитні озерця (Дмит., Вірші.., 1949, 151);

// Ламатися й починати рухатися (про лід).

В березні замети осідають, Скресає лід, вода реве із яру (Вирган, Квіт. береги, 1950, 11);

Біля моста гуркоче лід, скресає на Сулі (Гонч., Вибр., 1959, 309).

◊ Кри́га скре́сла див. кри́га.

СКРЕСА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., СКРЕ́СНУТИ, ну, неш, док., рідко. Те саме, що воскреса́ти.

Діяння героїв, увійшовши у свідомість мас, відроджуються, як живі: вони, скресаючи щомить, рушійною силою стають, збуджують нас на боротьбу (Тич., III, 1957, 22).

СКРЕСА́ТИ³, а́є, недок. Те саме, що спала́хувати.

По небу повзли густі, олов’яно-сірі хмари, часто скресали блискавки, і слідом за ними гриміло (Грим., Син.., 1950, 70);

// Те саме, що блища́ти.

Сині насторожені очі, коли жартує [хлопець], скресають лукавими іскорками (Грим., Син.., 1950, 11).

◊ Скреса́ти о́чі — те саме, що Креса́ти очи́ма ( див. креса́ти).

На нього люто дивилася Соломія, його давив тяжким, наче залізним поглядом старий Княжевич, на ньому скресав свої очі, повні кипучої злоби, молодий Ігор (Кучер, Прощай.., 1957, 216).