скривавлений

СКРИВА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до скрива́вити.

[Орфей:] Мені самому казкою здається, що руки сі, скривавлені від праці, колись могли перебирати струни (Леся Українка);

Похапцем пошукав [граф] у гаманці й мовчки ткнув хлопцеві в його скривавлені собачими зубами пальці три карбованці (О. Донченко);

* Образно. Схід був скривавлений світанком, і море вгамувалося (Н. Рибак).

2. у знач. прикм. Залитий, покритий, замазаний, забризканий кров'ю.

Раду поспішився вкинути у вогонь скривавлену .. одежу (М. Коцюбинський);

Лежала [дівчина] скривавлена, нерухома, може, навіть мертва, на трупі батька (І. Франко);

Стояв [офіцер] осторонь і долонею витирав скривавлене обличчя (А. Головко);

Вийшла бабуся на дорогу, підняла скривавленого гусака (Н. Рибак);

* Образно. Тривожний, скривавлений, голодний відходив у безвість 1919 рік (В. Гжицький);

Скривавлений день на дорогах лягає, І вечір дозорцем встає мовчазним (Л. Первомайський).