скривавлений

СКРИВА́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до скрива́вити.

[Орфей:] Мені самому казкою здається, що руки сі, скривавлені від праці, колись могли перебирати струни (Л. Укр., І, 1951, 446);

Похапцем пошукав [граф] у гаманці й мовчки ткнув хлопцеві в його скривавлені собачими зубами пальці три карбованці (Донч., III, 1956, 52);

*Образно. Схід був скривавлений світанком, і море вгамувалося (Рибак, Що сталося.., 1947, 166).

2. у знач. прикм. Залитий, покритий, замазаний, забризканий кров’ю.

Раду поспішився вкинути у вогонь скривавлену.. одежу (Коцюб., І, 1955, 376);

Лежала [дівчина] скривавлена, нерухома, може, навіть мертва, на трупі батька (Фр., VI, 1951, 159);

Стояв [офіцер] осторонь і долонею витирав скривавлене обличчя (Головко, II, 1957, 458);

Вийшла бабуся на дорогу, підняла скривавленого гусака (Рибак, Помилка.., 1956, 60);

*Образно. Тривожний, скривавлений, голодний відходив у безвість 1919 рік (Гжицький, Вел. надії, 1963, 6);

Скривавлений день на дорогах лягає, І вечір дозорцем встає мовчазним (Перв., II, 1958, 299).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скривавлений — скрива́влений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скривавлений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до скривавити. 2》 у знач. прикм. Залитий, покритий, замазаний, забризканий кров'ю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скривавлений — СКРИВА́ВЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до скрива́вити. [Орфей:] Мені самому казкою здається, що руки сі, скривавлені від праці, колись могли перебирати струни (Леся Українка)... Словник української мови у 20 томах
  4. скривавлений — Скрива́влений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)