скривлений

СКРИ́ВЛЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до скриви́ти.

Відскочив [жандар] і побачив нове обличчя, скривлене гнівом (М. Коцюбинський);

Серце розривається від болю, коли згадаєш скривлене короткою гримасою обличчя Коваля (В. Собко).

2. у знач. прикм. Який має неприродний вигляд, характеризується несиметричністю і виражає незадоволення, презирство або біль.

У вікні замаячив жіночий очіпок, у другому скривлене заплакане лице дитини (Панас Мирний);

Пригадався чомусь Кирилові батько. Лисий, з сивим волоссям на затилку [потилиці], з порепаними руками і все скривлений, ніби його щось боліло (Мирослав Ірчан).

3. у знач. прикм. Непрямий, нерівний, вигнутий.

Сильно хряпнувши дверима, вона густо застукала в коридорі оголеними дерев'яшками скривлених закаблуків (Г. Епік);

Розставив [Дем'ян Кізка] дугою скривлені ноги (Є. Кротевич);

// Перекошений.

Матвій Чумак .. підійшов до хати і постукав у маленьке, скривлене віконце (І. Микитенко);

// Покручений.

Парубок ступає крок вперед, а назустріч йому по скривленій доріжці між хрестами виходить якась постать (М. Стельмах).