1. Словник української мови у 20 томах

скрижанілий

СКРИЖАНІ́ЛИЙ, а, е.

Дієпр. акт. до скрижані́ти;

// у знач. прикм.

Він [струмок] у придорожньому виярку вимощував над собою снігову борозенку і шукав собі свого протіку [протоку] на скрижанілій землі (М. Стельмах);

На чорних вербах – скрижанілий сніг (Л. Костенко);

* У порівн. Він ворухнувся, кинув на мене очима, в яких викресалися застиглі, ніби скрижанілі, іскринки суму і несподівана радість (Іван Ле).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрижанілий — скрижані́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. скрижанілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до скрижаніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скрижанілий — СКРИЖАНІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до скрижані́ти. Він [струмок] у придорожньому виярку вимощував над собою снігову борозенку і шукав собі свого протіку [протоку] на скрижанілій землі (Стельмах, Правда.., 1961, 14); *У порівн. Словник української мови в 11 томах