1. Словник української мови у 20 томах

скрипучий

СКРИПУ́ЧИЙ, а, е.

1. Який скрипить, утворює скрип (див. скрип¹).

Скрипуче колесо довше ходить (прислів'я);

Скрипучі сани широко розкочуються на повороті (З. Тулуб);

Вартовий глянув на його документ з печаткою Генштабу і пропустив у скрипучу хвіртку (С. Голованівський);

Безногий поправив скрипучий саморобний протез, скривився, відчувши біль (В. Петльований);

Прорвався крізь облогу хмар блідий місячний промінь, упав на стару, скрипучу липу (Л. Дмитерко).

2. Різкий, неприємний, схожий на скрип (див. скрип¹).

Він говорив тихо, скрипучим, монотонним голосом (М. Коцюбинський);

Він зареготав якимсь хворобливо скрипучим сміхом (Олесь Досвітній);

На луках лунають скрипучі голоси деркачів (з наук.-попул. літ.);

– Добрий ранок, вороне. Ти їсти хочеш? – Птиця б'є крильми по клітці і повторює своє скрипуче вітання (М. Стельмах).

3. перен., розм. Великий за силою вияву; дуже сильний (про мороз).

Придавили люті, скрипучі морози (І. Микитенко);

Вдарили скрипучі морози, дерево тріскалось, і вранці знаходили замерзлих галок (О. Донченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скрипучий — скрипу́чий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. скрипучий — Скрипливий, скриплячий; (голос) неприємний; (мороз) тріскучий, лютий. Словник синонімів Караванського
  3. скрипучий — див. шумливий Словник синонімів Вусика
  4. скрипучий — -а, -е. 1》 Який скрипить, утворює скрип (див. скрип I). 2》 Різкий, неприємний, схожий на скрип (див. скрип I). 3》 перен., розм. Великий за силою вияву; дуже сильний (про мороз). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. скрипучий — див. скрипливий Словник чужослів Павло Штепа
  6. скрипучий — ЛЮ́ТИЙ (про мороз, спеку, вітер і т. ін. — надзвичайно сильний), СТРАШНИ́Й, СКАЖЕ́НИЙ, НЕСАМОВИ́ТИЙ, НЕЩА́ДНИЙ, БЕЗПОЩА́ДНИЙ, ШАЛЕ́НИЙ, ЗЛИЙ, ЗЛЮ́ЩИЙ, ЖОРСТО́КИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ, ОСКАЖЕНІ́ЛИЙ, ПЕКЕ́ЛЬНИЙ, НЕСТЯ́МНИЙ, НЕМИЛОСЕ́РДНИЙ розм., ОСАТАНІ́ЛИЙ розм. Словник синонімів української мови
  7. скрипучий — СКРИПУ́ЧИЙ, а, е. 1. Який скрипить, утворює скрип ( див. скрип¹). Скрипуче колесо довше ходить (Укр.. присл.., 1955, 146); Скрипучі сани широко розкочуються на повороті (Тулуб, Людолови, II, 1957, 124)... Словник української мови в 11 томах
  8. скрипучий — Скрипучий, -а, -е = скрипливий. Скрипуче колесо довше ходить. Ном. № 8156. Словник української мови Грінченка