скрутно

СКРУ́ТНО, присл.

1. Присл. до скрутни́й.

Скрутно прийшлася година голодна: З осені хліб купували (І. Манжура).

2. у знач. пред., кому і без дод. Важко через складні обставини, великі труднощі.

[Айтра:] На брамі Поліксена аж зомліла, побачивши, як Ахіллесу скрутно (Леся Українка);

Коли скрутно в житті доведеться тобі, Зрадить віра, – поглянь лиш на тих, Хто до краю поклав свої сили слабі (П. Грабовський);

Він оповідав Ользі про свої поневіряння .. – Скрутно мені, дочко. Без одного літа уже вісімдесят мені. Куди піду я? (А. Хижняк);

Не раз і не два Воронцов ішов у бойових порядках піхоти, коли було скрутно, а іноді – коли й не зовсім скрутно (О. Гончар);

// Складно у матеріальному відношенні.

Скрутно було їм [батькам], слабим, старим, платить за мене у школу ту, та стягались, платили (А. Тесленко);

З отаких [боржників] я брав, кілько хотів та й що хотів. Бо мужикові як скрутно, то він нічого не пожалує (Л. Мартович);

// з чим. Не вистачає чогось.

– Одпиши ти своє поле за живоття на мене й на Петруся. Ти знаєш, як тепер стало скрутно з землею (І. Нечуй-Левицький);

Після війни у нас, як і в багатьох інших районах, розорених і пограбованих німецько-фашистськими загарбниками, дуже скрутно було з тяглом (з газ.).