скрутнути
СКРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що, розм.
Однокр. до скру́чувати 2–5, 9.
Терешко швидко знайшов .. галузку, наліг на неї, .. міцно скрутнувши її, одірвав від прикорня (Г. Епік);
Час від часу вони [білогвардійці] на мить зупиняються .. Ось один із них уже впав – його підбив не Яресько, хтось інший, а той, другий, підхопивши кулемет, скрутнув у бік і тікає (О. Гончар);
// безос.
Згадав [Гордій] це, і його всього мов скрутнуло (Б. Грінченко).
(1) Скрутну́ти голово́ю – хитнути головою, виражаючи подив, незгоду, несхвалення і т. ін.
Мар'я прикро подивилася на Явдоху, скрутнула головою і мовчки вийшла з хати (Панас Мирний);
Червоноармієць скрутнув головою і міцніше стиснув у руках рушницю (Г. Косинка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скрутнути — скрутну́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- скрутнути — -ну, -неш, док., перех., розм. Однокр. до скручувати 2-5), 9). || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скрутнути — СКРУТНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех., розм. Однокр. до скру́чувати 2-5, 9. Терешко швидко знайшов.. галузку, наліг на неї,.. міцно скрутнувши її, одірвав від прикорня (Епік, Тв., 1958, 413); Час від часу вони [білогвардійці] на мить зупиняються.. Словник української мови в 11 томах
- скрутнути — Скрутнути, -ну, -неш гл. Поворотить, крутнуть. Скрутнула головою і мовчки вийшла з хати. Мир. Пов. II. 46. Поклав на одного коня руку, — той тілки головою скрутнув. Мнж. 30. Словник української мови Грінченка