1. Словник української мови у 20 томах

скупник

СКУ́ПНИК, а, ч.

Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу.

Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скупник — ску́пник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. скупник — -а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. скупник — СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (Іст. СРСР, II, 1957, 135). Словник української мови в 11 томах
  4. скупник — Скупник, -ка м. Скупщикъ. Словник української мови Грінченка