1. Орфографічний словник української мови

скупник

ску́пник

іменник чоловічого роду, істота

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. скупник — -а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. скупник — СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах
  3. скупник — СКУ́ПНИК, а, ч. Той, хто скуповує що-небудь для перепродажу. Скупники й роздавальні контори постачали селянам пряжу і скуповували в них тканини, які остаточно оброблялися на мануфактурах (Іст. СРСР, II, 1957, 135). Словник української мови в 11 томах
  4. скупник — Скупник, -ка м. Скупщикъ. Словник української мови Грінченка