скімлення
СКІ́МЛЕННЯ, я, с.
Дія за знач. скі́млити і звуки, утворювані цією дією.
Відчував [Микола] десь усередині, під самим серцем, якесь тихе скімлення (Ю. Збанацький);
Опівночі Андрій прокинувся від чийогось скімлення й голосної команди старости: – На праву руку обернись (І. Багряний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- скімлення — скі́млення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- скімлення — -я, с. Дія за знач. скімлити і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- скімлення — Скі́млення, -ння, -нню, в -нні Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- скімлення — СКІ́МЛЕННЯ, я, с. Дія за знач. скі́млити і звуки, утворювані цією дією. Відчував [Микола] десь усередині, під самим серцем, якесь тихе скімлення (Збан., Курил. о-ви, 1963, 157). Словник української мови в 11 томах