1. Словник української мови у 20 томах

слабохарактерний

СЛАБОХАРА́КТЕРНИЙ, а, е.

Позбавлений сильної волі, твердого характеру.

Горпина Іванівна .. на всі боки чистила слабохарактерного чоловіка (Ю. Збанацький);

– Цей мій брат, Наум, – сказав дід. – Лісникує, як і твій Матвій. Та хіба йому лісникувати? Слабохарактерний він. Хто хоче, той на ньому й катається. А в лісі зубастому треба бути! (В. Москалець).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. слабохарактерний — слабохара́ктерний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. слабохарактерний — див. слабодухий Словник синонімів Вусика
  3. слабохарактерний — -а, -е. Позбавлений сильної волі, твердого характеру. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. слабохарактерний — див. безхарактерний Словник чужослів Павло Штепа
  5. слабохарактерний — ЛЕГКОДУ́ХИЙ (позбавлений сили волі), СЛАБОДУ́ХИЙ, СЛАБКОДУ́ХИЙ, СЛАБОХАРА́КТЕРНИЙ, БЕЗВО́ЛЬНИЙ (БЕЗВІ́ЛЬНИЙ) (не здатний самостійно щось зробити, вирішити). (Кіндрат Іванович:) Оці образовані люди, то вони якісь легкодухі, нетерплячі (М. Словник синонімів української мови
  6. слабохарактерний — СЛАБОХАРА́КТЕРНИЙ, а, е. Позбавлений сильної волі, твердого характеру. Горпина Іванівна.. на всі боки чистила слабохарактерного чоловіка (Збан., Перед-жнив’я, 1955, 328). Словник української мови в 11 томах